Лiнi Костенко

Мотиви лірики Костенко -
Мотиви суті та буття
І лірика та неповторна,
Вона - життя, людське життя.

Вона не взискує гіркого меду слави,
Живе несуєтно та дзвінко
І сіє лише добрі зерна,
Описуючи неповторність світу.

Життя її було нелегким,
Дитинство пролетіло крізь воєнні дні
І перший вірш написаний в окопі,
Він друкувався просто на землі.

Їй довелося бути не лише в окопах,
А й танцювати обережні па
Наосліп мінними полями,
Та віра поетесу вберегла.

Ця віра у возвишене, у вічне
Пройшла із нею через все життя.
Хоч доля сумно усміхалась,
Залишилась собою, інакше не змогла.

За безкомпромісну вдачу,
Ми поетесі нині вдячні,
Завелика для капканів,
Вона сьогодні варта шани.

Її пора - жагуча осінь,
Вечірній сон закоханого літа,
Вона тонкий та ніжний лірик,
Вона усім в віршах відкрита.

Бо не ховає свої почуття
В бездонній глибині душі своєї,
Вони - частинка її я,
Щоб більше нам знати про неї.

Ліна описує свою домівку - Київ,
Пише про львівських голубїв
І про пелюстки старовинного роману,
Й дитинства акварелі голубі...

В віршах своїх ця жїнка каже-
Єдиний, хто не втомлюється - час.
А ще говорить зважливо та владно-
Що кожен фініш, то, по суті, старт.