Прокинувшись на світанні,
Я свято душі відчуваю.
Кохання моє, кохання,
Це Ти, я напевне знаю.
Ще вчора жила я без Тебе,
Ще вчора я й гадки не мала,
Що зробить дарунок небо
Душі, що Тебе так жадала...
* * *
Ми різними йшли шляхами,
Що, може, зійдуться, як знати...
Хлоп'я, що росте без Мами,
Дозволь же Тебе обійняти.
Дозволь піклуватись про Тебе,
Душі поріднитись з душею.
Дозволь передати із неба
Любов від Матусі Твоєї.
Життя не завжди справедливе,
У ньому всіляке буває.
Ти, хлопчику, будь же щасливим,
А я вже про Тебе подбаю.
Я хочу Тебе обігріти,
За Тебе молюсь і зітхаю,
Бо більш, аніж все на світі,
Татуся Твого я кохаю...
-----------------------------------
Впервые опубликовано здесь:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=167152
Хлоп я, що росте без Мами
© Copyright: Валентина Попелюшка, 2010
Свидетельство о публикации №110041700202
Свидетельство о публикации №110041700202
Рецензии