Ця горiлка бiла, бiла,
Так менi осточортiла!
Бо як вип'ю лiтра три,-
Вмить ввижаються чорти.
Пiднiмусь на повний зрiст
I чортiв ловлю за хвiст.
А вони жахаються,
По кутках ховаються.
Та я знаю, що робити,
Щоб цю нечисть потравити:
Наливаю по сто грам,
Ще й закуску їм подам.
А вони пищать, мов мишi,
Просять спокою i тишi.
Та не дочекаються,
Тут нехай пограються.
Думають, що то в них пекло,
Де не холодно, а тепло,
Де вони всiм заправляють,
Грiшникiв в котли зганяють.
Я їм пекло покажу!
Ще горiлки закажу.
О, тодi побачимо,
Хто сьорбнув гарячого.
Хто кого злякався
Й на той свiт сховався.
Бiла горячка
© Copyright: Светлана Попович, 2010
Свидетельство о публикации №110041606039
Свидетельство о публикации №110041606039
Рецензии