То що ж то смерть?

То що ж то – смерть?
                Полишена  надія.
Болючий  розсип  серця   
                серед зір.
Пустеля темна.
                Туга світом білим.
Здіймання вверх
                в лункий крижаний вир.
Ми  будем  там,
             крізь снів химерні мрії,
Страждаючи,
                крізь втрати, розпач, біль,
Ми  йдем туди,
                до відповідей вірних,
Метелики - 
                до спалень у вогні.
Покутуєм,
                втрачаєм  смертне тіло,
Кохаючи,
                долаєм знову смерть.
І кожен день
                дарує нову силу,
Йдучи у смерть,
                долаємо себе.
Бо є душа
             безсмертна,  неподільна,
Бо  є вогонь,
                що вічно не  згаса,
Паланням серця
                ми стаємо вільні,
Любов'ю   відчиняєм  небеса.
І це є смерть,
                як зиму літо змінить,
Як  ніч  зміняє  день
                і теж  мина,
І тільки смерть
         витворює невпинно
                просвітленого ангела із нас.