Шматок земл, ти звешся Укра ною!
Шмат землі із людьми - не народом!
Бо народ не ведуть хороводом
Аж до краю, до безжального жала.
Територія, вкрита степами...
І горами, й равнинами, кручами...
Та навіщо ж її ми так змучили?
Територію, вкриту степами?
Безмовна, безкультурна. Безголоса!
Але з надією, з своїм чумацьким духом.
Товаришує із північним другом,
Ніяк не може вийти із колгоспа...
На те тобі, шматок землі, і доля.
Ти звешся Україною - це правда.
Ну і куди подінешся ти завтра?
З такою невідомою історією...
Свидетельство о публикации №110041308649