* * *
Не зітхай тихим вечором, милая,
Не збирай мрій букет в вечори
Одцвіла наша рута чарівная
Одшуміли бентежні сади.
Все було в тім саду, і дощі, і весна,
Були зими й було розцвітання,
Та палала у нім тоді рута й жила
Квітка нашого диво-кохання.
Чи знайдем ще одну між смерек у ліску,
Чи запалимо те, що зітліло...
Я не знаю... Бо може, й не треба вогню,
Бо і так вже багато згоріло.
Павло Гай-Нижник
12 березня 1991 р.
Гай-Нижник П. Згадуй мене... Лірика кохання. - К., 2006. - С.36.
Не зiтхай тихим вечором, милая
© Copyright: Павло Гай-Нижник, 2010
Свидетельство о публикации №110041306604
Свидетельство о публикации №110041306604
Рецензии
