А ми скрижалi
дітей «несе»...
Їм слухати нас – мука.
Тепер ми – «предки», хоч немає ще пів віку.
Вони з крилами.
В нас – бачать вже каліку.
Ні. Вже кроти – бо «підгризаємо» всі крила.
Їм у світи...
Ми ж – гальмування сила.
– Сказали все? – вже «музика у вухах».
Так страшно стало.
Ми батьки?
Ні – «битовуха».
Якби скоріше – від нас подалі.
Шалена... нова доля…
Одні медалі?!
А ми – скрижалі.
2010р.
Свидетельство о публикации №110041306467