* * *
Лягає, стелиться туман,
В смерканні землю обіймає.
О, загадковість цих кохань,
О, це природи чарування.
Аж терпне в жилах кров палка,
Як бачиш їхню насолоду,
Коли парує вся вона,
Його теплом укривши вроду.
Вона, як ти, в ніч дивну ту,
Сама спокуса і тендітність,
Йому красу дарує всю,
Всю свою лагідність і ніжність.
Вони не знають ще розлук
І зрад кохання їх не знало,
О, нащо ніч я бачу цю!
О, серце, нащо ти згадало!
Гай-Нижник
6 березня 1991 р.
Гай-Нижник П. Згадуй мене... Лірика кохання. - К., 2006. - С.34.
Лягае, стелиться туман
© Copyright: Павло Гай-Нижник, 2010
Свидетельство о публикации №110041306411
Свидетельство о публикации №110041306411
Рецензии
