Слушая Песню про рушник укр

Слухаючи “Пісню про рушник”


Я знову чую “Пісню про рушник” і знову плачу,
Чому, матусю, Ваша така вдача?-
Червоного в житті було так мало,
А доля більше чорним вишивала.

Дитинство по війні, хвороби, злидні,
Дітей багато, та такі всі бідні.
Від голоду Ви колоски збирали,
Та дуже рано батька поховали.

Ви мріяли про навчання, та от клопоти –
В п’ятнадцять років стали до роботи,
В чужих людей ви тішили дитину,
Спідничку прали по ночах єдину,

Допомагали, чим могли, братам, сестрі,
Тож вивчилися менші на майстри.
Здається доля повернулась і до Вас –
Посватався наш батько у той час,

Та от біда, бо знов хвороби, знову злидні:
Дітей багато, Ви, матусю, - бідні.
І бачила я сльози по ночах,
У Ваших, мамо, стомлених очах.

А як хотіли, мамо Ви, щоб ми навчались,
Щоб мови рідної ніколи не цурались,
Щоб чесні виросли і працьовиті,
Щоб Ваші діти були кращі в світі!

Ми виросли ,.. у Вас уже онуки,
Не знають спокою невтомні Ваші руки...
Я знову чую “Пісню про рушник”, і вже не плачу :
Мабуть у всіх у нас така жіноча вдача
2002-2003