Октет 1

№1

Життя – це Бога присутність,
Його почерк, Його подарунок.
Чи знаємо ми, з Ким
маємо справу щодня?
Мабуть, ми сліпі та глухі,
хоча вдаємо, що на пульсі
останніх новин.
Ми є диханням Того,
Хто вартий більшого,
аніж наше бездумне
існування.
Чи не втікає від нас час,
як пісок або вода із рук?
Так, ми можемо
ще щось (а може, навіть, все) змінити,
поки називаємо цей день „Сьогодні!”.
Але чи хочемо ми „прозріти ”,
чи хочемо вийти із
замкненого безпечного простору
своєї обмеженої приреченості?
Глухих кутів немає:
але вихід завжди
один –
Ісус Христос!
Воістину воскреслим
є Спаситель світу!
 
                №2

Доля людини від Бога – о !
Це прекрасний факт,
особливо для тих,
хто у розпачі лише має
в розумі: „Чому? За що?”
Чи не Всесильний Бог?!
Хто бачив би Його,
якби не ці питання?
Сміливо глянь
Йому у вічі –
і там побачиш
ніжність та любов!
І ти здивуєшся…

             №3

Бути дитям свого отця…
А що, є інші варіанти?
Так, адже батьком є не той,
Хто дав життя, а той,
Хто душу вклав, хто був
наставником і прикладом
щоденно!
До кого ти молився „Отче наш ”,
коли уранці знову починався
ще один день твого учнівства?
На кого хочеш бути схожим?
Є варіанти,
але вартий вибору
Один!
Згадай і зауваж:
життя також
одне!

               №4
- Палко кохати, -
це як?
- Любов сліпа?
- О, ні! – а як же?
- Це прощати, коли
бачиш недоліки коханого.
Це вірити йому,
а краще – вірити в нього,
схиляючи коліна
перед Тим, Хто
не боявся вірити
й любити.
Не віриш? –
поглянь на хрест.
Голгофа… доказ
Вічної любові!

         
         №5

Пісня?... Мені здавалося,
що тільки птахи
можуть щебетати,
весело співати.
Адже життя у них:
стрибай з гілки на гілку –
та й співай!
Ніяких труднощів!
Ти впевнений, чи
справді аж ніяких?
Можливо, птахи
знають щось таке,
про що люди забули?
У чому секрет?
Лише із вдячного серця
проллється пісня…
          
       №6

Сніг…як він нагадує
мені про святість!
Отак, струсивши,
мов з перини пір’я,
зима зробила оголеній
осінніми вітрами
матінці-землі
прекрасний одяг!
Він дуже всім подобається,
особливо Сонечку.
Воно ж подалося
у довгу подорож.
І щодня  таки хоче
якомога ближче підійти,
щоб подивитися:
що то за дивна річ.
Не знало Сонечко,
що одяг той колись розтопить,
і ця вода дасть силу
новому життю,
а потім… плід.
Он воно що!
Ніколи я не думала,
що є причиною
для вдалих жнив!
А це, на диво,
сніг!
            
      №7
А в сьомий день
Бог відпочив.
Чому? Невже Всевишній
втратив сили, щоб
творити далі?
Мабуть, не це було причиною,
щоб зупинити працю.
А що? Якщо казати влучно –
то не що, а хто, -
власне творіння:
Адам і Єва – образ і подоба
Його, Великого Митця!
Так лагідно, з батьківською
любов’ю Він готував
домівку – Землю для людей,
неначе у кімнаті – в гарному
саду Він оселив їх.
Колискою ж були Його
невтомні ніжні руки
у той спокійний
сьомий день…
Чи хочеш відпочити й ти
в Його обіймах?
Творця…

              № 8
У кожній хвилині – вічність.
Вона завжди присутня там,
де її бажають відчути.
Та й вічність твоя була б іншою,
якби ти щомиті про неї думав.
Думаймо, поки Вічність
не відібрала прав у часу…

                30.07.05
                Рівне – Київ