Я, напевно, не зможу забути тебе
Я, напевно, не зможу забути тебе.
І твій голос, мабуть, я впізнаю із тисяч.
І обличчя, так миле колись і святе
Мені довго, я знаю, іще буде снитись.
Я ім’ям твоїм буду роками ще звати
По ночах і в обіймах свою дружину
І не раз силует твій у людях шукати
Буду йдучи по вулицях міст України.
Я ще, мабуть, кохатиму довго тебе,
Десь в глибинах душі, за минуле, за перше...
Пам’ятатиму запах русявих косей,
Твої очі, і губи, і груди, і стегна...
Павло Гай-Нижник
25 серпня 1989 р.
Гай-Нижник П. Згадуй мене... Лірика кохання. - К., 2006. - С.8.
Свидетельство о публикации №110041201489