* * *
Як дивно думка гармонує з морем,
З таємним гоміном ледь-ледь-но видних хвиль.
Як зачаровано ширя над суходолом
З вологим вітром і не зна падінь.
Як заплітається вона в самотній кущик
І ніжно стелиться на килимі піску,
Пірнає знову у глибuнну гущу
І в ній розвaжує зколихану траву.
Звідтіль вона винирює у світло
І чайкою у височінь зліта…
Кохає думка простір так незмірно,
Що тільки в нім гармонію шукa.
Павло Гай-Нижник
22 вересня 1990 р.
Гай-Нижник П. Смак свободи... Лірика життя. - К.: Вид-во "Цифра-друк", 2009. - С.25.
Як дивно думка гармонуе з морем
© Copyright: Павло Гай-Нижник, 2010
Свидетельство о публикации №110041101337
Свидетельство о публикации №110041101337
Рецензии
