Чарівна посмішка блакиті
Твоїх осяяних очей,
І та прекрасна незабутність миті
Всій наших зоряних ночей.
Усе розтануло й пірнуло
В безодню, в сон, у нікуди,
Та в моїм серці залишились
Тобой зоставлені сліди.
Давно зів'яли ніжні квіти,
Від них й пелюсточки нема,
І ми з тобою вже не діти,
А в душах наших лід, зима.
Не повернуть ні дня, ні ночі,
Ні, навіть, вечора того,
Коли горіли щастям очі,
Й був шлях до серденька мого.
А так хотілось, хоч на мить,
Той час неспинний зупинить,
Та він пливе так невблаганно,
І знов на обрії туманно.
2000 рік
Стежками минулого
© Copyright: Оксана Колесник, 2010
Свидетельство о публикации №110041008533
Свидетельство о публикации №110041008533
Рецензии