Халепа

Захомутали мене співи,
Залежна я від сили танцю.
Та довелось піти наліво
І залишити тут свій ранець.

А в тому ранці щастя стільки, 
Хоч безкоштовно роздавай!
Але дієве щастя тільки,
Як зрозумієш, ДЕ твій рай.

Так складно іноді виходить,
Бо поруч все, й всього нема.
Надлишок радості заводить,
Та нема сил, та я не та.

Люблю веселощі до ночі,
Люблю вигадувать цікаве,
Та... знову "та", стомились очі.
В житті вже бачила чимало.

Чи може так мені здається,
Й насправді досвіду не маю?!
Але на сцені серце б*ється,
Стучить у скронях...цим я марю..

І  знову! На частини рвуся!
На важілях: дві любі справи!
І голос:"Вибирай, Марусю!"
На крик зірвався...Гину...Мамо!

Спокійно...Треба пережити.
Так завжди, коли просиш чаю,
Питають:"Цукор положити?"
(А я люблю і з ним й без нього.)
                Тож як же бути? Я не знаю..

Є істина, одна єдина,
Але її ніхто не знає.
Хтось чув, що  в нас є половина,
По світу десь вона блукає.

Для когось це- то люба жінка,
Чи чоловік- один, чи два.
Здається, в мене половинка-
То справа, що я їй вірна.

Та не вірна вже..Тяжко так,
Бо зрадила собі і людям.
І відчуття, що, мов на гак,
Підвісили...темно усюди.

Свідомість втрачена давно.
І, наче кіборг, я існую.
Думки- розмазане гімно.
Бажання розумом тамую.

Бажань цих два.Перше: стремління
До відпочинку і спокою.
А друге- то палке хотіння
Більше творить й не буть одною.

Ці прагнення- є протилежність
І суперечать глузду людства.
Та підхопила я залежність
Звиняти себе у занудстві.

Ця об*єктивність так дістала,
А сумніви ще зранку мучать.
А, може, просто я запала
На ненормальність...Знов канючу.

Чи мордочку пора набить,
Чи просто розуму не стало.
Та й не було. Пора любить
Дієти, а не хліб і сало.

Може тоді і я змінюсь.
Й не буду більш впусту жалітись.
А поки я лише молюсь
За сім*ю, друзів, і за сили битись..

06.04.2010