Страсний четвер

Дарована  мука  порожнього 
                лункого   світу ...
А  може  тому,  що   сьогодні
                вже  страсний  четвер?
Сльозами цілющими  ангелів
                вмиються   діти,
І  тоскною мукою  серця
                очистять   тебе.
І  буде  бриніти  тривожно 
                весняне  повітря,
Заповнить  всю  душу,               
                жахлива,  приблизиться  смерть.
Лиш  десь  оддалік,
                крізь  тумани,  проясниться  вістря
Сліпучого  храму,
                скривавлений  сяючий  хрест.
І  знову,  і  знову
                душа  забажає  змаліти
Не  бачити,  зникнути,
                тільки  б  не  ти,  не  тебе.
Як  хочеться  спати!
                Навіщо  цей  ранок  і  світло?
Та  крається  клітка,
                і  серце  злітає  живе.
Ми  створюєм  грати
                і  ріжем  себе  об  ці  грати,
Ми  ловимо  щастя  в  тенета -
                облудні  слова...               
Хтось  бачить  крізь  тебе
                й  тобі його не  розіп'яти.
Хтось  плаче  по  тОбі,               
                і  втрейтє  вже  півень  співа.