Павел Глазовой. Язычок без косточек
Доктор даму осмотрел: - Сядьте здесь, больная.
Помолчите, пока я карту заполняю.
Села дама и давай: - А мне можно тортик?
И где лучше мне в Крыму, на каком курорте?
Можно ль мёд мне заедать сладким виноградом?
Сыр мне лучше запивать: чаем, лимонадом?
Можно ль с салом на обед чесночок съесть жгучий?
Доктор просит: - Язычок покажите лучше!
Дама тут же показала кончик языка
И сидит себе спокойно, не трещит пока.
Даме тошно, что не может она говорить.
Доктор пишет-пишет-пишет, а она молчит.
Кончил запись свою доктор. Выдохнул: - Ну, всё!
Дама крутит головою, ручками трясёт.
- То уму непостижимо! Пытка у вас тут!
Вы язык мой изучали двадцать пять минут!
- Не считал, - ответил доктор. – Может, двадцать пять.
Но писать я не умею, когда тарахтят.
***
ЯЗИЧОК БЕЗ КІСТОЧОК
Лікар даму обдивився. — Сядьте тут, прошу.
Я в історію хвороби дещо запишу.
— А мені,— питає дама,— можна їсти торт?
А який у нас найкращий у Криму курорт?
А чи можна після меду їсти виноград?
А чи можна після сиру пити лямонад?
А чи можна їсти з салом молодий часник? —
Лікар просить:
— Сядьте ближче. Покажіть язик.—
Дама висунула з рота кінчик язика
І сидить собі спокійна й лагідна така.
Дамі нудно, та не може розігнать нудьгу.
Лікар пише, пише, пише. Дама — ні гу-гу.
Закінчив писати лікар. — Ну,— говорить,— все...—
Дама крутить головою, ручками трясе.
— Це уму непостижимо, просто жах один!
Ви язик мій оглядали двадцять п'ять хвилин.
— Не лічив я,— каже лікар.— Може, й двадцять п'ять.
Але я писать не можу, коли торохтять.
Свидетельство о публикации №110040806891
Маргарита Метелецкая 10.04.2010 21:32 Заявить о нарушении
Ваша Анна
Анна Дудка 10.04.2010 21:53 Заявить о нарушении
Марго
Маргарита Метелецкая 10.04.2010 21:58 Заявить о нарушении
Ваша Анна
Анна Дудка 10.04.2010 22:21 Заявить о нарушении
Там , на Голгофі, це було уперше,
Умер од смерті, може,- від образ,
і за життям не пожалів, умерши.
А потім розп'яли на полотні,
у мармурі, у гіпсі і в граніті.
А потім розп'яли його в мені,
і розп'яли на цілім білім світі.
І тіло з'їли, кров'ю запили.
Ще рік, чи два, чи десять, чи довіку?
І продавали образ з-під поли,
і не дають умерти чоловіку.
Куди піду? Куди тепер піду?
Де на землі земля обітована?
Казарми в Гефсіманському саду,
І всі народи - як розкрита рана.
Маргарита Метелецкая 10.04.2010 22:47 Заявить о нарушении
Там, на Голгофе, на кресте – впервые,
Он умирал униженный – за нас,
Не пожалел и годы золотые.
Потом Его распяли на холсте,
И в мраморе, и в гипсе, и в граните.
Ну а потом распяли и во мне,
И распинали все на белом свете.
И тело съели, кровью запили.
И год, и два так длится, бесконечно…
И продавали Лик из-под полы,
И не дают Ему покоя вечно.
Куда теперь идти? Куда пойду?
Где на земле земля обетованная?
Казармы в Гефсиманском том саду,
И все народы – кровоточат ранами.
Анна Дудка 11.04.2010 08:56 Заявить о нарушении
Маргарита Метелецкая 11.04.2010 11:36 Заявить о нарушении