Дрібний дощ на моему волоссі,
Наче сонце,на ніжнім колоссі.
Піт пробиває моє сухе тіло,
Але я крокую далі так сміло.
Вже темно, а світло не світить,
Темінь тереторію свою давно мітить.
Собаки скавчать та страх пробирає,
А хтось на дорозі,совість збирае.
Темінь! Нічого не бачу! Десь крик...
Лиш прислухаюся,вмить він десь зник.
Чия така доля? Навіщо болить?
І знов тишина,все навкого мочить.
Нога зупинилась,ступати не хоче,
Та на душі, наче кішка cкрибоче.
Вмить зірка упала,бажання нема,
Навіщо це все? Невже все дарма?
Широке пізнання,що є неможливе,
Та все ж розумію,наскільки важливе.
Набридло все!Досить!Немає терпіння,
Немає вже й болі та зникло сумління.
dentro
© Copyright: Ирена Оазис, 2010
Свидетельство о публикации №110040704425
Свидетельство о публикации №110040704425
Рецензии