Як же я мiг?

Як же я міг? Як скривдив я голубку,
Що серце її кров'ю облилось?
Брехав задля свого рятунку,
Забувши,що не можна так,і-ось...

І як я це робив? Де був мій сором?
Чому шукаю виправдань собі?
Немає їх-розплата за порогом
Я змушен потопати у журбі.

Вона сказала:"Все - кінець!" - і більш не чути
В моєму серці радісних пісень
Один лиш край жалю і смутку
І порожнини відчуття,і-все...

А день за днем іде,і в плині тому
Не знаю я ані розради,ні буття,
Лиш відчуваю я життєву втому
Невже поперед тільки каяття?!

Жура на серці,сонцю не радію,
Усе в мінорі,більш не можу так,
Якби знайти хоча б надію
Змінити все в собі,та як?

Як був я одинак - отак і буду,
Хіба не це є кара за брехню?
І поки жити буду не забуду,
Як зрадив Ту одну,яку люблю...

Важке питання розражає душу,
Заснуть не можу - совість не дає
Я маю усвідомить - мушу!
Хто що посіє,те й саме пожне.

Та як я міг? Адже все розумів,неправда-
То є для Неї найстрашніший гріх,
І в голові одне і те ж питання-
Та як я міг? Як же я міг? Як міг?