Закутана я знов у плащ колючий,
Боюся зняти – раптом буде біль.
Поріс у серці чагарник дрімучий,
Заплів туди дорогу чахлий хміль,
Акація сплелась з колючим дротом,
Троянди обнялися з будяком,
Усе припало пилом, брудом, потом,
Не розтрощити все це й кулаком.
Бур’ян , що аж не видно горизонту
І павутиння липке по куткам.
Так хочу генерального ремонту,
Щоб дати право на життя квіткам.
Боюся зняти свій наряд пекучий,
І з серця повиймати шпичаки.
Не хочу завдавати мук жагучих…
Любов і сльози - наче близнюки…
11.03.10
Колюча
© Copyright: Мария Кобылинская, 2010
Свидетельство о публикации №110040607643
Свидетельство о публикации №110040607643
Рецензии