Колись вірші-немов птахи,
Злітали з уст моїх у світ.
Коли кохала і любила-
То легким був їм той політ.
Коли ж у серці пустота
Й вуста мовчать-завмерло слово.
А дуже хочеться ще раз
Тим словом вразить до живого.
І передати біль душі тому,
Хто камінь в неї кинув,
Хто плюнув у глибини сині
моїх нездійснених надій
Колись
© Copyright: Людмила Михалина, 2010
Свидетельство о публикации №110040604952
Свидетельство о публикации №110040604952
Рецензии