Ти йшов у ніч -далеку і холодну
Я залишалась знов на самоті
Вдягала кофту,мамину,немодну
І слухала старі-старі пісні.
І образи приходили до мене,
З тих давніх літ,
Коли були ми ще малі.
А мамина кофтина ще зелена,
Й пісні ще зовсім не сумні.
Й шуміла річка,бігла швидкоплинно.
Несла свою воду до Дністра.
А мамина поношена кофтина
Мене ще й досі ніжно зігріва.
Коли ти йдеш, її я одягаю
Вона знімає біль в моїй душі
І скарбу більшого в житті не маю;
Лиш кофту ту й старі-старі пісні!
Скарб
© Copyright: Людмила Михалина, 2010
Свидетельство о публикации №110040604921
Свидетельство о публикации №110040604921
Рецензии
Дуже гарно, беренить душу до сліз! Я думаю скарбів уже приросло в житті)
Наталия Орайло 22.04.2010 20:57 • Заявить о нарушении
Наталия Орайло 22.04.2010 20:57 • Заявить о нарушении
Приросло,але то зовсім інший скарб.Спогади-скарб:(((
Людмила Михалина 26.04.2010 23:18 Заявить о нарушении
Людмила Михалина 26.04.2010 23:18 Заявить о нарушении