Оспіваний вічним Карузо
Згоряв у лучах Сурієнто,
А наші думки були грузні -
Хапали, мов вітер, моменти.
На тій-таки білій терасі
Хлопчина зворушливо юний
Освідчувався Прекрасній,
В пісні пориваючи струни.
- Ти либідь моя незвичайна,
Ти пісня моя солов'їна!
Можливо, кохаю востаннє,
Але я стою на колінах!
В такії ще юнії роки
Повинні ми мати свободу,
Повинні ми мати минуле
І маєм любити природу.
Коли б я на заході сонця
Побачив червонії тіні,
Була би то ти й твої очі,
Що ніжно мені шепотіли...
Солідно, та якось незграбно...
Бо юність іще не закінчена.
Кохав хлопець першим коханням.
Прекрасної сміхом увінчаний.
Вона лиш окинула небо
Й сказала, пробивши мовчання:
- Це перше кохання для тебе.
Для мене воно останнє...
Осп ваний в чним Карузо...
© Copyright: Олег Очеретяный, 2010
Свидетельство о публикации №110040500875
Свидетельство о публикации №110040500875
Рецензии