Млинець з iкрою, як шлях у iнший вимiр

…Він шкварчить на пательні і пухкає парою в небо,
Темні цятки, мов плямки на сонці, вкривають його.
Скачуть краплі олії, малюючи комами ребус,
Я дивлюсь на налисник, і дух мій бажа одного.
Зараз він допечеться й злетить в емальовану миску.
Доки стигнути буде, страждання я стійко знесу.
Буде свято і в мене, і муки - отримають риску!
Я у банці, з комори, червону ікру принесу.

Візьму ложку малу… Ні, помислю, - і візьму здорову!
Зачерпну харч богів і бурштином засяють зірки.
Наче магми потік, я в млинець покладу "лососьову"
Золотисто-червону ікру риб, що довгі роки
Десь гуляли в морях і  річках повноводних паслися,
Набиралися сил, щоби виконать долю свою.
І тепер на столі із налисником разом сплелися,
Щоб мені дати змогу, на мить, побувати в раю.
Я згорну диск в рулон, не кусаючи  впхаю до рота.
Мить потримаю так, щоби слині відкрити заслон.
І повільно зжую… І Едему відкрию ворота…
І буденність життя на казковий обернеться сон… 

2010