Кавказ. Онуки лейтенанта Шмидта. Смерть минулому!
В дидактиці ліків нема,
Вона від помилок німа
І хто згадає хиби-вади,
Ті неодмінно будуть гади.
Попереду тріпочуть стяги,
Ростуть комун архіпелаги,
Негарних звичок - повен ріг,
Ми їх не пустим за поріг!
Учились урки не на п'ять,
Учились жити, не пищать
І педагогіку свою
Знайшли у праці і строю.
Іван Іванич Кобиляцький,
Він вимагав від нас не цяцьки,
У нас приймав научний зав
Екзамен і я все казав.
А він - питання, гірше шпаги,
Чи я читав "На баштах стяги" *)
І я тоді йому збрехав,
Бо чим я ліпше від нахаб?
Книга А.С.Макаренка "Прапори на баштах".
А він тут каркнув, як ворона:
-Про що там пишеться в Антона?
Я знову побрехеньку гну:
-Про громадянську ту війну.
Іван Іванич Кобиляцький,
Нам проповідував не цяцьки,
Він посміхнувсь єхидно в зал
І знизив відповідь на бал.
П'ятак - не показник у долі,
Четвірка - і студент на волі,
А я, порадившись із Богом,
Зробився також педагогом.
Свидетельство о публикации №110040101631