Несеться зляканною ланню
За роком рік,за болем біль.
І б"єшся ти крізь сподівання
Зеленим паростком свавіль.
Пекучіш жаг твоя омана,
Та жало гострене зіниць
Напоює,мов сто криниць
І манить,манить без угаву.
Твої долоні в сизих хмарах,
В цілунках хвиль,у злеті птиць,
В квіткових пахощів узварах,
В мереживі ранкових сниць.
Тебе я бачу в краплі кожній,
У всіх очах є погляд твій.
Ти поруч десь на світі божім...
Ти дивний житель дивних мрій...
Несеться зляканою ланню
© Copyright: Татьяна Мурич, 2010
Свидетельство о публикации №110033106623
Свидетельство о публикации №110033106623
Рецензии