Життя скрапае

Життя скрапає,льє,спливає,
Дзвенить у непохитний чан.
Все на стерню гіркот ступаю,
А серце б"є,мов в барабан.
Чекання,спомини,турботи...
Вже день.Вже ніч.І знову,знову
Живу,ходжу із боку в боки
І вкотре прагну хоч би слова.
Я кровоточу слизом болю,
Кочусь камінням безпорад,
Топлюсь в стражденнім неспокої.
Я катожертва.Жертвокат.
Тверда хода картань й розпуки
Ступа за мною навздогін.
Чи простягти до Бога руки?
Чи в церкві вдарити у дзвін?
На роздоріжжі,мов показчик
Із написом старезних міст,
Стою,чекаючи на краще,
Хоч міцно вітер вії стис.
Ти не дрімав в моїх дрімотах,
Ти був,а мов і не було,
Та непрозора дум скорбота
Обкутала моє чоло.
Я,не чекаючи прозріння,
Біжу крізь хащі стрімголов.
Ти в мене вріс,пустив коріння,
Зимовим снігом захолов.
Між нами безліч недомрійок,
Недобажань та недослів,
Мов безпроглядний тьмяний морок
Та прірва зірваних розмов.
Що ніс в долонях розпашілих?
Що простягав з гарячих рук?
Лелек жури червонокрилих
Та безліч стежок до розлук.