Мiф про червонi дерева

Вот дружественный Александр Сидоров, он же Фима Жиганец, подал мне хороший пример, представив своим читателям перевод на украинский язык одного из лучших своих стихотворений. С удовольствием делаю то же, тем более, что «Красные деревья» для меня стихи как бы программные.

Эмине, http://stihi.ru/2009/10/20/822

Переклад з російської
Ян Бруштейн "Миф о красных деревьях"
Книга «Красные деревья»
http://www.stihi.ru/2009/03/18/3557      

До річки йшли червонії дерЕва,
Спішили швидше до води дерЕва,
В сторіччя – крок, та все ж ішли дерЕва
З надією дістатися туди.
А на шляху в них - селище лежало,
Багате й сите селище лежало,
Луб’яне, гарне селище лежало,
Даючи змогу ближче підійти.

І гОстрило воно сокири й пили,
Повітря залізяччям тим місило,
Випробувало свій талан і сили,
Ті, що, як звісно, візьмуть верх завжди.
Дерева ж зовсім страху не вчували,
Немов плугами, землю вивертали,
ГілкИ слабИм дбайливо простягали
У тих одвічних мандрах до води.

І – досягли червонії дерЕва
Ріки й води жаданої… дерЕва…
А їм назустріч селище із ревом
Перед’являє вікові права.
На те ж вони у світі – дроворуби,
Аби тепло пічні давали грУби,
І всі на дрОва вирубали  рУбом
Прекраснії червоні деревА.

Кораблики із них стругали діти,
Біля вогню, зігрівшись, грались діти,
Чудес нема, і, ніде правди діти,
Вони у тім не бачили біди.
А кораблі пливли по річці сАме,
Вітрила тріпотіли над бортами,
Чудовими червоними бортами,
Що досягли усе ж таки води!