старіючі дон жуани роздивляють себе у /повільному/ зеркалі вулиць
/непомітно/ пригладжують лисину , вирівнюють спину
посміхаючись, кидають знайомим декілька слів,
та слідують далі, маршрутом котів.
невдовзі в кав”ярнях чекають на панн,
міксують їх шкіру з м”ятним абсентом
щоб згодом, на ліжку, за декілька рухів,
минуле із себе їх тілом затерти.
у пошуках сенсу чи скорше сексу
ведуться неквапливі забіги, з жінками, щоночі...
з мовчазного неба, крізь сірі фіранки
на місто, л”є сльози самотність..
дон жуани
© Copyright: Синоним Бога, 2010
Свидетельство о публикации №110033007884
Свидетельство о публикации №110033007884
Рецензии