Колька й Петрик

Колька й Петрик в ранню пору
Вирішили йти на гору.
Тож були готові зранку,
Ще до сходу, на світанку.

Петрик взяв м’яч і скакалку,
А Миколка – довгу палку.
У рюкзак Петрусь складав
Усе, що необхідне мав.

І Миколка рюкзак взяв,
Поруч теж його складав.
Їжу й воду треба взяти,
Спрагу й голод вгамувати.

Одягли плащі й ботинки,
Як у дядька на картинкі.
Парасольки узяли,
Аби в дощ сухі були.

Петрику, мерщій ходімо,
Й двері зачини у дім.
Ми зібрались в довгий путь
Гарно, а не як не будь.

Є з собою в нас сокирка,
Сірники й маленька пилка.
Мама з татком до нас йдуть,
Та аптечку нам несуть.

У рюкзак її кладемо.
Вмить в похід у двох ідемо.
Два брати – Колька й Петько
Не страшний їм аніхто.

Бо ці хлопчаки – слухняні.
Є й сестричка у них, Таня,
мамочці допомагає,
Братиків благословляє.

Вдома тато, мама, я.
Це не вся моя сім'я.
Буду братиків чекати,
Й батькам Біблію читати.

Бог нас любить, хоронить,
Проведе усюди вмить.
Чи у ліс йдемо, чи в гори,
Чи на річку, чи на море.

Лише будь слухняним,
Його сином гарним,
А дівчатка дочками,
Божими діточками.
*****