Смарагда блиск в очах

Смарагда блиск в її очах,
Усмішка тепла і знайома,
Лиш мед солодкий у речах,
На жаль, немає тут мойого.
То дівчинка, що зла не помічає
З ляльковим виразом чола,
Мені так іноді її не вистачає,
Щоб я щасливою була.
Я мріяла на неї бути схожа,
Нераз я бачила її ві сні,
Але присвоювать чуже- негоже,
Всі лаври їй,а не мені.
Як хочеться чужим життям пожити,
Без сліз, зневіри й каяття,
Лиш правді і добру повік служити,
І пам'ятати: благодать -саме життя.
Щєпахнуть хмелем її уста
Вона у казки вірить і у чари,
Така наївна і така проста,
Стати дорослою так марить.
Так гляну, наче те маля - то я ,
Радію сонечку і хмарам,
І мрія зовсім то моя,
І пам'ять сколихне живу уяву.
Але живе щось у душі окрім тепла,
Людська неправда охолоне розум,
Так,я колись малям була,
А зараз у душі - то смутки й грози.
Та інша горда, правильна і власна,
За правду б'ється повсякчас її душа,
Вона сама - то гідність є і гласність,
Що сподіватися на всіх не поспіша.
То стійкість і завзяття жить навчили,
Міць з вірою дали їй два крила.
За непосидливість і запал ту провчили,
Що правду так зневажить й не змогла.
Хто ж я? Та дівчинка з дитячими очима,
Чи та, що подорослішала вмить?
Дитинство залишилось за плечима,
А у душі щось стиха гомонить.
Душа людська непередбачена й мінлива,
В ній від дитинства щось і від буття
Вона жорстока і цнотлива,
Для неї не ціна наше життя.