…Намішалось у ній, як в житті, усього потроху,
І кохання, і кров, і солодке, й пекучо-жалке.
Печериці і перець, салямі і риба з горохом,
М’ясо курки із соусом блідо-рожево-слизьке.
Помідорні вулкани, маслинові вугільні шахти,
Із салату і кропу – зелені гаї і сади,
Майонезні моря, а із чілі – пустельнії пастки,
І в кружальцях цибулі – киплячі озера води.
…Ось лежить серед столу, гаряча, мов жінка в бажанні,
І вкрива її сир, наче юрмальські пляжі пісок.
Поруч банка стоїть,- фіолетові в ній баклажани,
До судом у щелепах духмяно пахтить часничок.
Хочеш – ріж на шматки, хочеш – просто гризи її з краю,
Соковитую плоть, захлинаючись слиною, рви!
Хай, гріховно, язик пригадає, як яблуко з раю
Їли предки-гурмани у шалі смертельної гри…
2010
Пiца, як вiдображення життя
© Copyright: Александр Зубрий, 2010
Свидетельство о публикации №110033004992
Свидетельство о публикации №110033004992
Рецензии