Роксолана

Хуррем,Хассекі,Роксолана -
Це незвичайні імена,
Такою доля незвичайна
Красуні-Настоньки була.
Жила вона на Україні,
У нашій рідній стороні,
Любила степ,любила простір
І українськії пісні.
Та що це плаче,стогне,люди?
Це українськая земля,
І вершники летять стрілою,
І знищують усе дотла.
Жінки,дівчата України,
Перлини нашої землі,
Тільки учора були вільні,
А вже сьогодні ви рабині,
І кожен може вас купить.
От правлять ціну дорогую
За косу Насті золотую,
За стан стрункий,шнурочки брів,
За очі дивні з казки снів.
І заплатили вдвічі більше
Тому гендляру красоти
За дивну квітку з України,
За те.що зміг він довезти
В цей край далекий і чужинський,
Де звичаї у них свої,
Де є гареми і рабині,
Де є султани і візирі,
І страх ізникнуть назавжди.
Вдягнули шати дорогії,
Прикраси дали золотії,
І от чиясь чужа рука
До шиї Насті потягнулась
Ізняти хрест.
Вона здригнулась,
Усе в ній раптом сколихнулось.
Рогатин,церква,Бог і тато.
"Цього вам в мене не відняти!"
І відштовхнула тую руку,
Мов ядовитую гадюку.
"Гяурка"-зло прошепотіло,
Невірна-ехом полетіло.
Та Насті байдуже,вона
Себе відстояти змогла.
Б"ють барабани все гучніше,
Лунає музика звучніше,
Рабині танець почали.
Тіла смагляві,чорні,білі,
Звиваються неначе змії,
І змахи рук - то крик надії,
Султану звернені вони.
І Настю в мить цю підхопила
Якась незрима течія,
Із силою у танець виру
Вона полинула уся.
Лунав сріблястий голосочок,
Лилася музика-дзвіночок,
Мов квітка-горицвіт була,
Що тільки-тільки розцвіла.
І раптом Настя враз відчула,
Хустка прозора і легка
На плечі м"яко їй лягла.
Завмерли всі...
Настя не знала
Яку це владу їй давало.
Були зелені покривала,
Ніч довга і сумна була.
А вранці це була не Настя-
Хуррем-султанова жона.
Чутки в Стамбулі продавались,
І мов ті змії розповзались,
І скоро весь Стамбул узнав
Кого султан їх покохав.
Махідевран,його дружина,
Також прочула цю новину.
Мов фурія вона ішла,
І ненависть свою несла.
Ти лиш рабиня,лиш рабиня,
Тут тільки я його дружина!
Настя немов окам"яніла,
Немов навіки оніміла,
Лиш щойно їй султан казав,
Що лиш одну її кохав.
А Сулейман її шукав,
До неї слуг він посилав.
Настя не йшла,в душі
Одне лиш сум"яття.
Та він до неї йшов вже сам,
Що він сказав,ніхто не знав,
Та скоро весь Стамбул узнав-
Махідевран він одіслав.
Султанша в них була одна-
Це Роксолана чарівна!