Без пристрасті чеканим строки,
А у той час минають роки.
Робота нас не мане більш азартом.
Осіли в серці думки жартом.
Куди іти щоби душі знайти порив? Якщо
Остання мрія то лиш вигадка та міф
І ,усміхаючись, поганемо життя,
таланти зариваєм в небуття.
А хтось з небес скрізь сльози дивиться на нас
леліє,любить й проклинає водночас.
Ілюзією вири і сподіванням мрії,
яскравий образ щастя нам з народження зліпили.
Праця
© Copyright: Татха Гата, 2010
Свидетельство о публикации №110032904886
Свидетельство о публикации №110032904886
Рецензии
Колы жывэмо у нэбутти,
Колы мы молымось на нього,
Хто мы тоди у цым жытти?
Дывысь(у Высь),Джэрэло Знань у Бога!
Як думы думаем-так маем,
И щастя наздогнаты нэ встыгаем,
И спокию нэ знайдэм в цим краю,
Бруднымы прагненнямы душу забруняем,
Тому и нэ жывэмо мы у Раю.
От таку писню дружэ я спою.
Надземный 29.04.2010 21:23 • Заявить о нарушении
Колы мы молымось на нього,
Хто мы тоди у цым жытти?
Дывысь(у Высь),Джэрэло Знань у Бога!
Як думы думаем-так маем,
И щастя наздогнаты нэ встыгаем,
И спокию нэ знайдэм в цим краю,
Бруднымы прагненнямы душу забруняем,
Тому и нэ жывэмо мы у Раю.
От таку писню дружэ я спою.
Надземный 29.04.2010 21:23 • Заявить о нарушении
Брудними прагненнями душу забруняєм,
Тому і нє живємо ми у Раю.
чудові рядки, чудова думка!
Татха Гата 29.04.2010 22:24 Заявить о нарушении
Тому і нє живємо ми у Раю.
чудові рядки, чудова думка!
Татха Гата 29.04.2010 22:24 Заявить о нарушении