Години йдуть, а ми не помічаєм
І я лечу вже знову понад краєм
Благати когось врятувати?
Ні, не стану! Бо все одно впаду,
давно я вже це знаю!
І буду довго мандрувати,
у чорних хвилях Сна шукати,
Отак блукатиму завжди,
А ти й руки не подаси!
Можливо так воно і краще
Бо те життя - воно пропаще
Я ж помирала кожен день!
Невиліковна та мігрень!
А час ішов і я марніла
Тобою тільки гомоніла,
А зараз наче тінь в мені живе
Твій погляд вже не колихне
І думкою своєю не здивуєш,
І не тремтить душа, ти чуєш?!
Та лиш вогонь в моїх очах -
Він ще горить! Він не погас!
Для тебе буде завжди там
Моє тепло, коли ти сам
А як недобре - ти поклич
І я пройду повз ста облич
Побуду поряд, обійму
І відведу твою журбу,
А після цього все ж піду,
Лишивши на щоці сльозу
Ти мовчки сядеш у вікна
І зрозумієш: "Все. Пішла..."
Години йдуть...
© Copyright: Струна Любви, 2010
Свидетельство о публикации №110032706837
Свидетельство о публикации №110032706837
Рецензии