Будні лихо проминали
Проминали тихі дні
Ми одні – і ми зізнались
В бездни глибині своїй.
Часом небо прорізалось,
Часом дощ когось споїв.
Але ж одні – і ми зізнались…!
Як про інших би дізнались?!
Отже, це все дні мої…
Хитра сповідь підібралась,
То ж послухаю її:
«Ти в самотність закохалась.
Чи віриш ти судьбі своїй?»
Холод криг давно стопився
Й лишнім буде серця жар
Ти від себе не втомилась?
У дзеркало давно дивилась?!
Я ж від себе би біжав…
24.02.10
Буднi лихо проминали
© Copyright: Максим Сукач, 2010
Свидетельство о публикации №110032703967
Свидетельство о публикации №110032703967
Рецензии