А вітер з Донецького кряжу
ВасИльки духмяні хитав.
Кому тепер, вітре, розкажеш,
Що рід мій тут стежку топтав?
Ось дідова тиха могилка,
Тут - тітка Параска свята.
Неначе сусідські причілки
І досі теплом огорта.
Про півника й котика казку
Бабуся казали. Біди
Тоді ще не знали. Із ласки
Росли ми, неначе в води.
Йшло сонце спочить за дахами,
Щоб нам освітити світи.
У латки отут дітлахами
На вигоні грали. Плоти
По Вовчій пускали глибокій.
І зорі жбурляли в пітьму.
А ось мій онук синьоокий.
ВасИльки у пояс йому.
Вiдвiдини-спогади
© Copyright: Ольга Чернобривец, 2010
Свидетельство о публикации №110032701683
Свидетельство о публикации №110032701683
Рецензии