зiрка

зірки ясні на небі, усі вони тобі
усі до однієї, вони там є, і ти
не встиг я надивитись у очі ті твої
як небо вони чорні, як небо уночі
як гарно мені поруч, як болячє мені
зламаю я всі гори, хай навіть увісні
прийду до тебе вітром, легеньким уночі
і буду шепотіти, не байдуже мені
як серце моє бється і як болить воно
нічого не стається.. нічого небуло
усе це там приснилось, усе це увісні
а серце те розбилось, тепер я на війні
нічого більш немає, нікого і ніде
а біль та не минає, ніколи не пройде
лишилось бракувати повітря на яву
лишилось померати, хоча іщє живу
хотілося дивитись у очі ті твої,
а хочеться розбитись птахом у пітьмі
та як же я кохаю, як хочеться мені
прижатися до тебе, побути у вісні
хоч трохи, хоч хвилину, вона буде життям
секунда як година, хвилина як життя
твій образ не забуду ніколи і ніде
та жити вже не буду, навколо все пусте...
змарнований, розбитий, довкола увесь світ
зруйноване, забуте те серце що тобі...