Закохавсь по вуха у куму Михайло,
Думає про неї без слівця.
Спокою в житті зовсім не стало,
Погляда, як кіт на сало, без кінця.
А кума завзята і вродлива,
Як Венера по селу пливе.
Грає станом, чорними очима.
Знає собі ціну, ось і все!
Заздрять їй жінки, плітки розносять,
Про Михайла і про неї без кінця.
Лізуть в душу, куди їх не просять,
Не бояться навіть кари від Творця.
Про кумів легенди вже створили,
Їхнє кохання не бува без сміху.
Злі язики коли б і що не говорили,
Відносини кумів приносять втіху.
Хай любляться куми, як є бажання,
Любов нам всім природа надала.
Бувають від кохання і страждання,
Вершини щастя без цього не бува.
Вершина щастя
© Copyright: Борис Мохонько, 2010
Свидетельство о публикации №110032504823
Свидетельство о публикации №110032504823
Рецензии