Зринають з міста хвилі почуттів,
Вогнем душі палають і не гаснуть.
У серці Харків, з історії віків,
І я тобою в теперішньому часі.
Слобідським краем душу полонив,
Опікою своєю влився в долю.
Мов зорі, бані осяяли шляхи,
Стоїш ошатний, ніби на долонях.
Ти не жалкуєш серця і душі
І твій вогонь, горить немов у Данко.
Немає твоїй щирості межі,
Всіх харків’ян кохаєш серцем палко!
Здобутками ти славиш Україну,
У небі ніби птиці літаки
І на землі і танки, і турбіни,
А в памяті і нині козаки.
Тобі, мій Харків, признаюсь і нині,
В любові щиро на вулиці Сумській.
Ти був столицею для рідної Вкраїни,
Тепер пануєш в доленьці моїй.
Харкову
© Copyright: Петро Керанчук, 2010
Свидетельство о публикации №110032503608
Свидетельство о публикации №110032503608
Рецензии