Спасибі, що є дон-жуани,
Що є такі чоловіки,
Які ніколи не сховають
Своєї теплої руки.
Що посмішку нам дарять губи,
З яких тече у нас тепло,
Що цілувать всіх нас люблять
І не вважають це за зло.
Серед обітнець синтетичних
І закупорених вікон
Я ніби в спокій споконвічний
Заходжу радо в твій полон.
Їм світ щодня веселий зранку
Дарує знов нове життя,
Вогонь в грудях горить так палко,
А потім йде у небуття.
Хай світиться ім’я того, хто
Свій біль хова в веселий сміх,
На кому слід не ставить лихо
І кого вистачить на всіх. […]
1998(?)
Спасибi, що дон-жуани...
© Copyright: Ира Тарасова, 2010
Свидетельство о публикации №110032407995
Свидетельство о публикации №110032407995
Рецензии