Кру, кру, кру

Кру, кру, кру

Кричю я,
що вмираю в чужині!
Та кличуть і журавлі: кру, кру!
В чужині вмирають всі
--- журавлі і я... Кру, кру!..

Ми чужі тут...
Відлетіли від землі своєї,
прилетіли до землі чужої.
Тяжко в серці...
Тільки чуєш: Кру, кру. кру.
В чужині умру!..
Не вернусь додому я!..
Та не вернешся ти тоже.
Кличмо разом: Кру, кру!

В чужині є воля
та не така є доля,
як доля свойого дома.
І питаю я, чому?
А відповідь одна: Кру. кру, кру!

Летять журавлі самі одні з собою
та й кличуть --- здається то є пісня:
Кру, кру, кру!
Одне лиш слово зрозуміле всім:
Кру, кру, кру!
Та прклад до слова:
в чужині умру!
Серед поля поховають.
А вітри повіють на Україну
та, із журавлями там,
і заспівають: Кру, кру, кру!

Серед долини
на траві зеленій
хреста поставлять
а на хресті напишуть:
лежить тут дух укрїнця
що на чужих землях заснув
та з журавлями пісню співав:
Кру, кру, кру!
І тільки він про це і знав.