Коли прийде щаслива мить?
Туди-сюди нервово ходжу,
Бо уявити, що не злить
Мене ніхто – ніяк не можу.
Коли настане той момент,
Аби зітхнути – «Вас немає»…
Але чекати цей презент
Від долі далі я не маю.
Чому б вам, бісова сім’я,
Мені вже спокою не дати?
Чи може, думаєте, я,
Що в вас немає, можу мати?
Знов хижі зграї слів чужих,
Летять, аби мене дістатись,
Від гострих стріл бажань людських
Не знаю, де вже і сховатись.
Що ж, обладунок свій старий
Надіну якось на світанні,
На коня, і в туман сирий
Поїду. Вирішу питання.
Он там один, діставши лук,
Стрілу з-за спини витягає,
Ще й розважається, гівнюк,
Нічого, він мене не знає.
Я ж кинув мрії і книжки,
Взяв меч і щит, закрив забрало,
То ж випущу йому кишки,
Одним таким щоб менше стало…
Свидетельство о публикации №110032406477
Сергей Крепак 08.06.2010 19:38 Заявить о нарушении