Мiй Бог

Мій Бог,скажи мені,у що я граю?
Наскільки гра ця небезпечна і палка?
Що я знаходжу?Що навік втрачаю?
Куди хода така полегка і стрімка?
Мій Бог,я із невпинним плином часу
Втрачаю сили притінять ядро.
Зніми усе.Мої каблучки і прикраси
Та все ж скажи,тримає хто моє перо?
Мій Бог,мені занадто тісно в масці.
Ти лиш у сутінках дозволиш ЇЇ знять.
Та ранком знову безліч декорацій,
Навіть тобі мене вже не впізнать.
Серед сліпучої яскравості софітів,
Мій Бог,я в повені,я в суміші ролей.
Якого року і якого літа
Я вперше зблідла й загубилась між людей?
Мій Бог,скажи,чи зможу я без тебе?
Чи я знесу цю порожнечу втрат?
Я впізнаю цю біль,цей холод неба,
Морозний подих зорей-оченят.
Чи моє тіло вдосталь відігрілось,
У твоїх променях окріпло і зросло?
Чи все відчужене й забуте відродилось?
Чи далі в жар не перетвориться тепло?
Мій Бог,дай відповідь,чи зможу я з тобою?
Дивитись в очі,все частіш,чомусь,сумні?
Чи я знесу ці внутрішні двобої?
Чи зможу дихати я крізь обійми ці?
Та все ж ці риторичні запитання
Яких би значень й форм не набули,
Є істина одна і є одне зізнання,
Що це не пристрасть-неземне моє кохання,
Його не пережить і не перемогти.