Нова хвилина

Я не була закохана у безхмарне небо та вічне сяйво сонця

Навіть подумки не допускала, що вітер стане надією сьогодення

Я відпускала від власного серця,   бажання утримати тебе на яву


Заперечувала всі існуючи закони, сила каміння, спрага до забуття


 Я спалила дощі, а за ними прийшла весна… 


Сьогодні на моїх колінах нікого нема, а душа вільна як птах літа..


Я зачинила зиму до наступного року, налякала бовдурів далі не йти..


Серед всього, що змогла отримати і того, чого не взяла..


Я залишаю тебе, у спадок дурної години, натхнення минулої радості


Повторювати більше не буду, хоча не заклинаю, Весну тільки так вітаю


 Ось те, що я мала тобі віддати, власні слова, вільну, бентежну, нову хвилину…


Те, що залишаю я… і тільки мені підібрати назад є можливо.


Перейти через дороги, спакувати валізи…


та далі насолоджуватись цим краєм.. 


Моє рідне, мій новий знайомий.. моя душа, моя країна