Я пам’ятаю ще той час, коли ми були діти…
Щиро вірив кожен з нас , що колись буде краще жити…
Як ми збиралися – гуляли,краще всіх робили шуму:
Ходили в ліс, пісні співали, ще «клуб», «гірка» – не знали суму!
Привітне місто нас вітало яскраве,
Різнокольорове, як веселка :
-«Браво!»
Таке зустрінеш місто не всюди. А його люди…
Цікаво?
Так само прозорі і чисті, як повітря, що тут навколо?
Усі хороші люди! Будь хто! Тарас, Мар’яна, Микола…
Чудово було. Посмішки людські давали нам сили,
Коли ходили просторами міста, що серцю миле …
Ми тут зростали. Шукали кохання,
знаходили друзів, братались…
Вважали, що будемо поруч завжди,
Та помилялись…
Хтось тут залишився – у кращому місті на Заході, а хто є далеко…
Де дихати важко: заводи, забруднення, сірі люди,
І тільки лелека…по небу такому самому летить, як над ними і всюди.
Впаде з неба пір’я , як звістка із міста що я не забуду…
Тернополю, або спогади про дитинство...
© Copyright: Неизвесный, 2010
Свидетельство о публикации №110032101805
Свидетельство о публикации №110032101805
Рецензии