Зажурилась,аж серце болить,
Ні,не тому що ти вже не любишь,
А тому,що життя так летить,
Бо не найдешь того,що загубишь.
І не том,що журба з їла душу,
Від твоїх байдужих очей,
Та страдати і плакати мушу,
У самотності довгих ночей.
Перетворене все на вугілля,
Почуття-що в мені порожнеча,
Я-як зламане вітром гілля,
Чи жорстокою рукою ворожнечею.
Відчуваю,то не моя доля,
Нескінченним намистом із сліз,
Вірю,на все Божа воля,
Завжди боляче падати вниз.
Обійми мене вітер ласкавий,
Сонця промінь зігрій,пожалій,
Від любові розтане і камінь,
Як весною лід крижаний.
Зажурилась
© Copyright: Шарун Оксана, 2010
Свидетельство о публикации №110032007484
Свидетельство о публикации №110032007484
Рецензии