Ти – голос мій.
Ти – шепіт здивування.
Ти – погляд мій.
Ти – все моє чуття.
Ти – всі мої надії й сподівання,
Які були. Яких уже нема.
Ти відпустив мене, як відпускають вперше.
То, мабуть, вперше просто відпускав.
А я хотіла знов п'янких повернень…
До тебе прагнула моя душа…
І стихло все.
Я просто відлюбила.
Я передумала …
Мабуть, так вірно.
І тільки ти дивився сумно вслід…
І, мабуть, жалкував, що ти не зміг.
15.12.09
***
© Copyright: Любочка Беляева, 2010
Свидетельство о публикации №110032000615
Свидетельство о публикации №110032000615
Рецензии