Студенти и наставники. Сонети про котлети-1. Присв

СТУДЕНТИ І НАСТАВНИКИ. Сонети про котлети-1.
Присвячується наставниці О.М.Вержиховській.

Тобі сьогодні трішки літ минає
І ти весь час таїла свій секрет,
Бо скільки ми сиділи тут за чаєм,
А я все жду обіцяних котлет.

Післав Миронову на іменини,
А з нею - ультиматум і декрет,
Тепер рахую днини і години,
Лиш спробуйте вернутись без котлет.

І я пішов на трапезу би з вами,
Та взяв на дачу я уже білет,
Душею буду з вами і столами,
Лиш принесіть хоч порцію котлет.

У мене практику проходить Чорна,
Везеться з мужем за ріку Серет,
Знаходить райські пільги, бо моторна,
Але нема зароблених котлет.

Уже диплом вручили ми Олені
І дисертацію приймає інтернет,
На могорич аж просяться зелені,
А я тих легендарних жду котлет,

Уже свій офіс має викладачка,
Уже звели і стіни, і паркет,
А в мене мрія - курочка і качка,
Нема ні новосілля, ні котлет.

Я з лиха з'їв один ціленький тортик,
А ендокринник каркнув: -Діабет!
Йому кажу: -Дурниці, все це - чортик,
Бо я не мав Олениних котлет.

Почав в очко я здуру грати в карти
І раптом - 9,10 і валет!
Я виграв штуку і замовив бартер:
-Зелені - Лєні, а мені - котлет.

У комісара знаного Катані
Я виграв якось чорний пістолет,
Зібрав своїх дівчат, привів до бані,
Ті під прицілом з'їли сто котлет.

Та це один був хвилі сплеск удачі
І я згадав про чорний пістолет,
Програв, але відлежався на дачі,
Не пив, не їв, лиш 30 з'їв котлет.

Постригся я в ченці із того горя,
Надів халат чоненький і берет,
Там - квас і все своє, а не з-за моря,
Немає тільки Лєнінських котлет.

Великий піст скінчився, слава Богу,
Хистос воскрес і хор співа сонет
І ми тепер нарешті маєм змогу
Відвідати освячених котлет.

У офісі - пахуча секретарка,
Олена - менеджер, чудовий злет,
Направо - мед, наліво - кавовака,
А в атмосфері запах від котлет.

Я грав з Оленою в великий теніс
І програвав ганебно п'ятий сет,
Та раптом відродився, мовби фенікс,
Бо попоїв підмащених котлет.

Беру Олену файно попід руку
І шепчу їй слова на тет-а-тет:
-Без тебе кожен день терплю я муку
А особливо - без твоїх котлет.

Наш Опалюк Олег - уже проректор,
Бо маму величаво звати Кет,
А Юра,- наш декан,- тримає вектор:
У холодильнику 500 для Кет котлет.

Ловив на морі якось я ставриду
На черв'яка із класу поліхет,
А діти кажуть: -Дідику, цю рибу
Беруть на запах Лєниних котлет.