Студенти и наставники. Послання-3 п, ятому курсу Ф

СТУДЕНТИ І НАСТАВНИКИ.
Послання-3 п'ятому курсу ФАРОЛЮ.

У Жукова були малинові лампаси,
А Маршал стрельнула малиновий диплом,
Нова Гвінея жде тебе і папуаси,
Стрічайте випускницю вроздріб і гуртом.

Аборигени так приймали лиш Міклуха,
Що був собі, крім того, щей Маклай,
Він лікував їх, міряв череп їм і вуха,
А ти в них психотемпераметри вивчай.

Ой, Бере, Бере, Бере, Бере...Що я мелю?
Мічурін вивів грушу - Бере зимова.
Та річ не в тім, а річ - про нашу Беребелюх,
Поїде в Грушку, як учителька нова.

Куди направимо для праці Богданович?
Вона у школі слабозорих вже була,
Для неї побудують психо-комплекс новий
І там клієнти з нею будуть "ла-ла-ла".

Про Діну нашу всі питаються зі Львова:
-А де там ваша випускниця, де Пазюк?
І наша відповідь - таємно-загадкова:
-Вона - у краї, там де корінь слова - бук.

І знову телефон про кадри звонить звони,
Про Лесик нашу всі питають на Довжку.
І що відповідати? В неї - забобони.
Вона іде в найдальшу школу щей важку.

-Даруйте, людоньки, про кого тут розмова?
Бо в трубці я почув лишень дві букві "ох",
Питає хлопець: -Де там ваша чорноброва?
-Вона тепер білявка на три букви - Кох.

І знов звенять. Чотири букви, тільки "хова".
Про кого мова, слово "хова", що за хіть?
У нас була педпрактикантка Котухова,
Ви нам її на конях з почтою пришліть.

Звенить звінок, беру кладу його на пику.
Рапсодія звучить, чи музика якась?
-А хто потрібен вам? -Лілею нам Музику.
-Їі перевели назад в десятий клас.

Тепер звінок з міліції, як страшно!
-А де там моя з ямочками на щоках?
-Її цигани вкрали,- кажу я відважно,
А Циганюк стоїть - і сміх у ямочках.

Пан Терещук на Троїцю вгощався з татом,
Тому на психологію приніс презент -
Сказав, шо справив свято психоконсультантом
І був у нього в чайній сто один клієнт.

Пилип - це тато, Пилипиха, звісно, мати,
Дочка у тата й мами - менша Пилипчук,
Декан віта появу скоро Пилип'яти
І просить внука до магістерських наук.

Наш голова читає слово ще новеньке,
Він до Котенко незаміжньої привик,
А тут тобі - весільне слово ще тепленьке:
-В сімейний інстиут поїдеш, Яловик.

Фецюк рухлива на уроці, ніби шпиця,
Казала, що Кентавр - це міф, як всі боги,
І малювала коника, який не хвиця,
Бо з гурту "Шао-бао" - коник без ноги.

По хаті ходить і курчат приводить кура,
Вони втекли із ферми, де її село,
Бо у селі нова психолог - Шабатура,
Як квочка знає це дитяче ремесло.

Нізевич під кінець штовха за всіх промову:
-Бажаєм інституту слави, як громи,
Щоб ви набрали з шкіл студентів зміну нову,
Таких розумниць і розумників, як ми.

-Ну що вам, накінець дорослим, побажати?
Звичайно - сили і наснаги, як води.
І - в добрий путь, а гарні результати
Нехай вас супроводжують, як шлейф, завжди.