… В пишне плаття вбраний сад барвистий,
Річка пахне сонцем золотим…
Дощ з роси, немов невинно-чистий…
Все здається славним, аж святим.
Дзеленчання голосів жаданих,
щирий погляд і рука в руці.
У очах – букет із слів весняних,
Поцілунок неба на щоці....
***
Ненависний день проклав стежину
Нам у темні у глухі яри.
І розбиту душу за дружину,
А за мужа – голі явори.
Твої фарби змила я риданням.
І пекучий залишили крик
Ці зізнання…і тепер мовчання
Наш заполонило материк.
***
... Голий сад трясеться осоружно ,
І під льодом моляться струмки…
Стогне вітер дико і потужно…
Впало наше небо на віки…
8,03,10
Наше небо впало
© Copyright: Мария Кобылинская, 2010
Свидетельство о публикации №110031700265
Свидетельство о публикации №110031700265
Рецензии